Десять кроків, щоб стати кращими батьками

Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.
Прислуховуйтесь до того, що говорить ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.

Всі взаємостосунки, в тому числі й ті що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності.

Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти при кожній нагоді.
Намагайтеся побачити світ очима вашої дитини і зрозуміти її почуття.
Хваліть і заохочуйте дитину.

Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.

Плануйте розпорядок дня дитини. Діти почуватимуться біль безпечно, якщо дотримуватимуться розпорядку дня.

У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними у їх дотриманні, намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми.

Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить вам задоволення. Якщо ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

Поради батькам, діти яких ідуть в перший клас

Початок навчання дитини у 1-му класі – це дуже відповідальний і досить складний період у житті дитини. Адже дуже багато змін відбудеться у житті дитини: з'являться нові знайомства, як з однолітками, так і з дорослими, нові взаємовідносини, нові обов'язки. Зміниться вид діяльності: зараз основною діяльністю Вашого малюка є гра, з приходом до школи основною діяльністю стане навчання, яке потребує неабияких зусиль з боку дитини, певних знань, а також певних вмінь та навичок.  Зміниться соціальна позиція дитини: ще сьогодні Ваш малюк є простою дитиною, а завтра – стане учнем з певними обов'язками. Все життя буде підпорядковуватись навчанню, школі, шкільним справам. Безумовно, легше пристосуватись до тих змін у житті, які пов'язані з початком навчання у школі і успішніше себе реалізувати зможе та дитина, яка готова до шкільного навчання. 

У психології виділяють таке поняття, як «готовність дитини до навчання». Що означає це поняття, з чого воно складається, чим визначається? Загалом поняття «готовності дитини до школи» розглядається, як комплексне, багатогранне, яке охоплює всі сфери життя та діяльності майбутнього першокласника. Необхідно одразу розділити поняття педагогічної та психологічної готовності до школи. Під педагогічною готовністю, як правило, мається на увазі уміння читати, рахувати та писати. Однак сама по собі наявність лише цих вмінь та навичок не є гарантом того, що дитина буде навчатись успішно.

Отже готовність до навчання у школі передбачає:

·         фізіологічна готовність;

·         інтелектуальна (пізнавальна) готовність; 

·         емоційно-вольова готовність; 

·         соціальна готовність; 

·         мотиваційна готовність. 

Фізіологічна готовність означає достатній рівень дозрівання організму дитини, стан її здоров'я. Зрозуміло, що здорові діти краще пристосуються до змін, пов'язаних з початком навчання. 

Інтелектуальна (пізнавальна) готовність пов'язана із відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини, тобто тих процесів, завдяки яким дитина пізнає навколишній світ: мислення, увага, пам'ять, сприймання, уява. 

Мислення є найважливішою функцією мозку людини. Будь-який вид діяльності не може обійтися без мислення. А особливо – навчання. На момент початку навчання у школі дитина має володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про стосунки між людьми. Наприклад, дитина має знати: своє ім'я, прізвище, основні кольори, основні геометричні фігури (трикутник, прямокутник, коло) . Володіти поняттям «більший»- «менший», «вищий»-«нижчий», «ширший»-«вужчий». Бажано, щоб дитина орієнтувалась у просторі (знала де права рука, розуміла поняття «під», «над», «біля», «між»). Дитина має вміти аналізувати, встановлювати з’вязки, порівнювати, аналізувати, узагальнювати, визначати головні і другорядні ознаки предметів та явищ. 

Увага є ще одною складовою інтелектуальної готовності. Чим вищий рівень уваги, тим вища ефективність навчання. Навчання ставить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які вона звикла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес виконання навчальних завдань вимагає більшого зосередження. А для цього бажано тренувати здатність малюка бути уважним, наприклад, за допомогою ігор і спеціальних вправ.

Безумовно, легше буде навчатись тій дитині, у якої гарно розвинута пам’ять. 

Дуже бажаним для успішного навчання є вміння дитини відповідати на запитання, уміти висловлювати свої думки. Передумовою цих вмінь є достатній словниковий запас дитини.

Достатній розвиток мовлення є ще одною складовою інтелектуальної готовності дитини до навчання.  Достатній розвиток м’язів руки, вміння виконувати пальчиками дрібні дії (наприклад, нанизувати намистинки) буде запорукою того, що дитина легко навчиться писати. 

Якщо Ви хочете, щоб Ваш малюк добре навчався, із радістю відвідував школу – допоможіть йому. Читайте малюку книжки: казки, вірші, оповідання. Після того, як казка прочитана, попросіть, щоб малюк переказав прочитане. 

Розвивати мислення, увагу, пам’ять, дрібну моторику, розширювати словниковий запас можна і під час спеціальних ігрових занять із малюком (саме гра перетворює нудне навчання на яскраву, цікаву пригоду), і під час щоденного побутового спілкування. Наприклад, коли Ви гуляєте з малюком, розказуйте йому про те, яка зараз пора року, що відбувається у природі; якого кольору проїхала машина; яке дерево вище, а яке нижче. Розказуйте різні відомості про навколишній світ. Розширювати словниковий запас малюка можна за допомогою гри «Хто більше?»: загадайте якийсь предмет, чи явище, і називайте його ознаки: хто більше назве? Наприклад: «сніг» - білий, холодний, блискучий, іскристий, м’який, ранній, несподіваний, глибокий, дрібний, пухнастий, лапатий і т. д. 

Щоб розвинути дрібні м’язи руки, надавайте малюку можливість ліпити, малювати, розфарбовувати розмальовки, вирізати чи виривати пальчиками обведені фігурки. Створюйте разом з дитиною різні фігурки із паличок (можна використовувати навіть сірники – тільки обов’язково під Вашим наглядом). Нехай малюк складе таку саму фігурку, яку склали Ви, спочатку дивлячись на неї (так буде розвиватись сприймання, вміння орієнтуватись на зразок), а потім по-пам’яті (щоб розвивалась пам’ять, Ваші фігурки із сірників спочатку мають бути дуже простими, поступово їх потрібно ускладнювати).  Зараз у книжкових магазинах можна придбати велику кількість книжок по розвитку мислення, пам’яті, уваги, сприймання, по підготовці дитини до навчання у школі. 

Не менш важливою, ніж інтелектуальна готовність, є емоційно-вольова готовність дитини до навчання. Ця складова включає достатній розвиток волі, послаблення імпульсивних реакцій, вміння керувати своїми емоціями (наприклад, слухати, не перебиваючи). Емоційно-вольова готовність вважається сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, докладати зусиль для реалізації мети, долати перешкоди, виконувати не цікаву, але корисну роботу. 

Чи має Ваш малюк прості, але постійні доручення (наприклад, поливати квіти)? Чи прибирає за собою іграшки? Чи застеляє свою постіль (нехай і з Вашою допомогою)? Чи не перебиває Вас під час розмови? Чи має терпіння? Давши відповідь на ці прості запитання, ви дізнаєтесь, чи сформована у малюка емоційно-вольова готовність. 

Наступний компонент – соціальна готовність. Вона містить у собі сформованість у дитині якостей, завдяки яким вона може спілкуватися з іншими дітьми, з вчителькою. Це і бажання спілкуватися, і вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими; уміння поступатись, підкорятись інтересам дитячої групи, класу; повага до бажань інших людей. Взагалі, дитина поводить себе з іншими дітьми у школі так, як бачить це і чує вдома. Тобто дитина у своїх взаємовідносинах з іншими дітьми є дзеркалом того, які взаємовідносини панують у сім'ї. Саме у родині дитина отримує перші зразки спілкування. Якщо дитина вдома є свідком неповаги членів сім’ї один до одного, сварок, бійок, то вона вважає таку поведінку нормальною і сама починає так поводити себе в школі. 

Мотиваційна готовність сформована, якщо у дитини є бажання ходити до школи, є прагнення здобувати знання, дізнаватись нове, цікаве, виконувати нову соціальну роль – роль школяра. І тут багато що залежить від Вас, шановні батьки. Не залякуйте малюка школою, фразами подібними до такої: «Ось підеш у школу – там тобі покажуть!» Налаштовуйте малюка на школу позитивно: «У школі буде цікаво, радісно, ти дізнаєшся багато нового і корисного».

Бажаємо Вам, щоб початок навчання малюка в школі

став приємною подією в житті всієї родини.

Дитячий садок: для чого він?

У дитячому садку зростаюча особистість установлює систематичні зв'язки з дорослими і однолітками за межами своєї сім'ї, залучається до різних видів діяльності, оволодіває системою цінностей.

Група дитячого садка має два основних джерела впливу — це вихователь і самі діти.

Вихователь виступає насамперед джерелом пізнавальної інформації для дитини, моральних вимог, турботи про неї, підтримки і підкріплення її дій та вчинків. Приходить на допомогу, виявляє радість або занепокоєння з приводу її досягнень чи невдач.

Дитяча група — важливий чинник соціалізації зростаючої особистості. Вплив однолітка на дитину не менш значущий за роль дорослого у становленні малюка. Зокрема, зверніть увагу, як неоднаково реагує дитина на одне й те саме зауваження і за змістом, і за інтонацією, залежно від того, хто його висловлює — дорослий чи одноліток. За словами польського психолога Кемпінські, малюк зростає у двох площинах: майже вертикальній, де, з одного боку, перебуває недосяжний напівбог — Дорослий, і в горизонтальній площині, де, з другого боку — він рівноправний партнер-одноліток. Дитячий садок. Для чого він? Незамінний вплив дитячого садка на самостійну активність дошкільника. Якщо сім'я опікується малюком, то дитячий садок значно більше довіряє йому, надає можливість виявляти власну ініціативу, незалежність, критичність. Спілкування з дитиною вдома має низку особливостей. І найперше — це абсолютне розуміння батьками жестової мови дитини. За протягнутою дитячою рукою і певним відповідно інтонованим вигуком «У-у!» чи «М-м!» батьки чітко бачать потребу малюка і задовольняють її цілком. Наразі дитина росте з абсолютною впевненістю, що її розуміють. А мамині нарікання на те, що 1,5—2,5-річний малюк майже не говорить, розбиваються об її ж власну готовність зрозуміти свою дитину. Натомість спілкування дитини з вихователями вимагає від неї висловлення своїх бажань, потреб, невдоволення, ставлення до предметів, подій та людей за допомогою слів. Тому постійне спілкування з вихователями і однолітками сприяє розвитку в неї мовлення — важливого засобу взаємодії, основи соціальної поведінки. Щодень дитина удосконалює вміння висловлюватись грамотно, чітко, зрозуміло, виразно, вправляється у вияві мовленнєвих і комунікативних здібностей, засвоює визнані в групі норми поведінки.

Отже, головна перевага дошкільного навчального закладу — це можливість дитини щоденно повноцінно вільно спілкуватися з однолітками! В іграх з дітьми свого віку закладаються основи взаємодії з людьми, розвиваються вміння діяти разом, розуміти інших, допомагати і співчувати їм. Режим дня і дисципліна теж належать до переваг дитячого садка. Усі діти насправді дуже люблять порядок і режим, це батьки привчають їх до вільного плавання». Та й щоденні гарячі сніданки і обіди без домашнього печива, цукерок, сухариків з гамбургерами і жуйками підуть дитині лише на користь. Не секрет, що мами вельми рано привчають малят до фаст-фуду. Окрім цього, дитина, що пройшла через дитячий садок, легше адаптується до шкільного навчання, більше пристосована до умов навчання в школі, зокрема таких:

• працювати в групі, тобто в одному темпі, заданому дорослим;

• працювати за інструкцією дорослого;

• прийняти узагальнене ім'я «діти» і реагувати на нього;

• вміти налагоджувати стосунки з однолітками і дорослими тощо. Дошкільник, що йде у 1-й клас, оминаючи садок, частіше потерпає від зовнішньо заданих вимог до нього, його діяльності.

Любов батьківська — почуття дорогоцінне, але воно не може замінити собою педагогічного вміння і педагогічної підготовки, якої почасти батьки позбавлені.

Адаптація до дитячого садка

Перші години без мами.

Перед тим, як йти в дитячий садок, спокійно поясніть малюку, що там він, як і всі діти, залишиться один ( без вас), але ви неодмінно скоро його заберете. А щоб малюкові було легше орієнтуватися, поділіть його перебування в садку на короткі проміжки часу: « Спочатку ти пограєш іграшками, потім позаймаєшся, а коли підете на прогулянку, я за тобою прийду» абощо.

З вечора ви домовляєтесь з малюком про те, що завтра він побуде якийсь час з вихователем сам. Обов’язково обґрунтуйте це « своїми невідкладними справами». Якщо ж ви бачите, що у разі першого нагадування малюк напружується, краще поки що не ризикувати, почекайте трохи.

Перший день у дитячому садку не має тривати більше як 1,5-2 год. Надалі час перебування малюка в групі ви можете збільшувати, але обережно і поступово, орієнтуючись на поведінку малюка і обговоривши її з вихователем.

Залишивши його в групі – йдіть і не підглядайте ні в вікна, ні через паркан. Чи побачите ви свою дитину серед метушливої дитячої групи – питання, а от вона вас побачить точно, і тут сліз вже не уникнути. Залишаючи свого малюка, ви, справді, переживаєте за нього: як пройдуть ці перші години, чи не буде він плакати, чи не образять його інші діти, чи захистить його вихователь, як він почуватиметься тощо. Але пам’ятайте: ваша дитина відчуває мамин настрій і знервується! А тому налаштуйтеся на позитивні думки, на те, що все буде гаразд, або ж займіться такою справою, яка захопить вас і ваші думки, а через 1,5-2 год ви прийдете за малюком усміхнена, впевнена, з хорошим настроєм. А ваш син чи донька, не побачивши тривожних, дещо розгублених або ж і зовсім переляканих маминих очей, і самі переконаються, що все гаразд!

Добре, якщо перший день перебування в дитячому садку припадатиме не на початок тижня, а на середу, четвер – ближче до вихідних. Скорочений робочий тиждень і, відповідно, збільшені вихідні дозволяють малюку повноцінно поновити сили його організму.

Не варто забувати і про таку особливість маленьких дітей, як « зараження емоціями» – заплакав один малюк, і майже одразу – ще 2-5 найвразливіших, тих, хто перебуває в дошкільному закладі найменше часу. Таке передання емоцій, певна річ, негативно впливає на психофізичний стан дитини, а тому перш ніж вести дитину в садок, дізнайтесь – скільки новачків буде приблизно прийнято в групу протягом тижня, в який час їх приводитимуть. Якщо новачків приводитимуть в групу в ранковий час, ви свого малюка краще приведіть у другу половину дня, а якщо їх більше 2-3, то краще взагалі перенести « перший день» на наступний тиждень.

Здоров’я вашої дитини не має залежати від зовнішніх обставин. Ви, шановні батьки можете впливати на них і змінювати на користь вашому малюку.

Про тривалість перебування другого дня домовтеся з вихователем, обговоривши поведінку малюка за першими результатами. Упродовж першого тижня кількість годин, які проводить малюк у дитячому садку, не має перевищувати трьох годин на день. Збільшувати час перебування малюка в новому колективі можна лише за його хорошого емоційного стану.

А ввечері у сім’ї не забудьте відсвяткувати цю радісну подію, розкажіть усім домашнім, як дитина провела час у дитячому садку, з якими дітками там познайомилась, в які ігри грала. Налаштуйте ще раз малюка, себе і всю сім’ю на радісне перебування дитини в дитячому садку.

Надалі під час звикання частіше радьтеся з вихователем, разом аналізуйте поведінку, настрій, стан дитини. Щоб уникнути ускладнень і забезпечити оптимальне проходження адаптації дитини, слід поступово переводити малюка із родини в дошкільний заклад. Тим самим ви виконаєте одну з головних потреб маленької дитини – перебування у сталому оточенні.

У цей важкий період діти в садку ведуть себе по-різному: одні бунтують, чіпляються за маму на порозі групової кімнати, інші починають плакати, побачивши будівлю дитячого садка, ще інші мовчки забиваються в куток, відмовляючись від допомоги дорослого, іграшок, уваги інших дітей. Ведучи малюка в дитячий садок, не акцентуйте всю увагу на вмовляннях. Нагадайте про найяскравіші враження від дитячого садка і спокійно поясніть, що вам треба працювати і ви заберете його з прогулянки. І точно виконуйте обіцянки, інакше підірвете довіру малюка. При зустрічі спокійно розмовляйте з дитиною, подякуйте вихователю за цікавий час її перебування в садку. Вдома про вихователя, дітей відгукуйтеся лише добре.

Наберіться терпіння: невдовзі ранковий традиційний плач зникне.

Залучивши свою фантазію, дорослі можуть допомогти малюкові подолати відчуття тривоги в дитячому садку. Свою турботу і любов можна подарувати дитині у символічній формі. Відчути підтримку батьків, навіть якщо їх нема поруч, дитині допоможуть « записки» від тата або мами, які завжди лежать у кишені. Це можуть бути малюнки, записки тощо, тобто все, що буде містити в собі частинку любові батьків ( утім, не забувайте про безпеку і не обирайте надто маленькі предмети, які дитина може проковтнути абощо).

Для полегшення перебігу процесу адаптації слід створити таку атмосферу, щоб у дитини склалося відчуття неперервного зв’язку між життям у дитячому садку і вдома. Якщо дорослі бажають дізнатися, як малюк проводить час у садку, краще ставити точні і конкретні запитання: « Що ти намалював?», « Яку ти пісеньку співав?», « У яку гру ви гралися разом з вихователькою?» тощо. Але не запитуйте: «Що ти сьогодні їв?». Пам’ять малюка – це його інтерес! А він їв і вчора, і сьогодні, і завтра їстиме – це нецікаво, тому і не запам’ятовується. Бачачи таку батьківську зацікавленість її життям у садочку, дитина відчує, що воно близьке і зрозуміле батькам, і захоче, щоб вони теж взяли участь у ньому. Визначте, що найбільше подобається роботи малюку в дитячому садку, а тоді запропонуйте вдома цікаві заняття та розваги.

Держсанепідслужба України наголосила на важливості
профілактики грипу

Грип передається повітряно-крапельним шляхом, тож людина навіть з легкою формою грипу становить небезпеку для оточення.

Першими симптомами грипу є:

·         підвищена температура тіла;

·         біль у горлі;

·         кашель;

·         нежить;

·         біль у м'язах.

 Якщо стан хворого лише погіршується, потрібно терміново викликати "швидку" чи звернутися безпосередньо до лікарні, особливо за таких симптом:

·         сильна блідість або посиніння обличчя;

·         затруднене дихання;

·         висока температура тіла, що довго не знижується;

·         багаторазове блювання та випорожнення;

·         порушення свідомості — надмірна сонливість чи збудженість;

·         болі у грудній клітці;

·         домішки крові у мокроті;

·         падіння артеріального тиску.

У Державній санітарно-епідеміологічній службі України наголошують, що велику увагу варто приділяти  профілактиці грипу, а саме:

·         уникати скупчень людей;

·         користуватися одноразовими масками;

·         регулярно провітрювати приміщення і робити вологе прибирання;

·         повноцінно харчуватися, висипатися, уникати перевтоми;

·         мати чисті руки;

·         користуватися лише одноразовими паперовими серветками і рушниками.

Також не слід забувати і про вакцинацію. Це найефективніший спосіб захистити організм від вірусів грипу. Вакцина захищає від усіх актуальних штамів грипу, є безпечною і ефективною. 

ДИТИНА І КОМП'ЮТЕР

    Не секрет, що комп'ютер наприкінці XX ст. — на початку XXI ст. став для дітей найулюбленішою іграшкою, порадником, навіть другом.

    Комп'ютерні ігри захоплюють увагу дітей, приваблюють їх дина-мічними сюжетами, дають їм змогу жити гострими почуттями. Не секрет, що дедалі більше дітей просиджують за комп'ютером увесь час, забуваючи про радість спілкування з рідними, друзями, залишаючись наодинці з собою, не замислюючись ані про цінності життя, ані про своє майбутнє.

    Потрібно не забувати про фактори ризику, яким піддається користувач під час тривалого перебування за комп'ютером:

    • електромагнітне випромінювання;

    • утома очей від мерехтіння екранного зображення;

    • тривала статична робоча поза;

    • психологічна втома від невідповідного оформлення та освітлення приміщення;

    • термін перебування за комп'ютером;

    • утома через неправильне ергономічне оформлення та психологічний уміст програмного забезпечення;

    • стреси, що виникають через застосування комп'ютера. Можливі небажані наслідки взаємодії дитини з комп'ютером слід ураховувати з самого початку її ознайомлення з комп'ютером. По можливості батьки повинні влаштовувати ознайомлення дитини з комп'ютером під керівництвом фахівця, який має бути обізнаний із негативними наслідками взаємодії з електронними засобами (зокрема, із комп'ютерною залежністю). На жаль, сьогодні обмаль і шейх фахівців, і їх роль відведена батькам. Добре, коли батьки мають уявлення про те, що користування комп'ютером є оманливим і призводить до надмірного перевантаження. Противагою надмірному захопленню комп'ютерними іграми і розвиток у дитини самоконтролю. З цією метою необхідно навчити п планувати тривалість комп'ютерної діяльності, а саме вчити:

    • призначати собі термін закінчення гри, після завершення якого, незалежно від етапу гри, обов'язково вимкнути пристрій (наприклад, канадські виробники дитячих розвивальних програм для дітей 4-6 років пропонують цікаві завдання, що розраховані на 7 хв активної роботи дитини з комп'ютером, а решта часу знадобиться на активні розвивальні ігри, малювання, вирізання, що пов'язані з комп'ютерним завданням);

    • заздалегідь визначати початок спілкування з комп'ютером і ввімкнути його лише тоді, коли настане час. Батькам бажано стежити за нерегулярністю такого дозвілля, робити перерви в конкретні дні.

    Зрозуміло, що цьому має передувати роз'яснювальна робота про шкідливість надмірного захоплення комп'ютером, про те, що віртуальна реальність — це не життя, це лише паралельний, але не головний процес, і тому дозовані комп'ютерні розваги потрібно поєднувати з реальними активними діями — заняттям спортом, фізичними иправами, рухливими іграми на повітрі, спілкуванням із рідними, друзями, заняттям мистецькою діяльністю (співами, танцями, малюванням, ліпленням тощо).

    Під час комп'ютерного дозвілля варто звертати увагу на інформаційні системи та розвивальні ігри, а не на ігри, що засновані на емоційному збудженні (автоперегони, зоряні війни, стрілялки тощо). Дуже корисно використовувати творчі завдання: малювання за допомогою комп'ютерних програм, заняття фотографією, літературна діяльність, робота з пізнавальними системами.

    Батьки повинні цікавитись тим, як їх діти користуються комп'ютером, контролювати зміст ігор та програм, допомагати та підбадьорювати, коли дитина виконує нові та нестандартні завдання, обговорювати комп'ютерну рекламу та агресивні ігри (це сформує розуміння того, що є для них корисним та шкідливим). Найголовніше, що потрібно пам'ятати: дитина в подальшому повинна почуватися господарем комп'ютера, а не навпаки.

Для Вас, шановні батьки!